Поскільки заснути так і не вдалося
(і всю ніч я провів, витріщаючись в монітор), а приступ графоманії пройти не встиг, думаю, можна написати ще один пост. Цього разу про один з моїх улюблених гуртів -
Queensryche (так, знову!). Тим більше, що є чудовий привід (навіть два)...
По-перше, останній їхній альбом
"American Soldier" мене скоріше порадував, ніж розчарував. Скажу чесно й відверто: творчість Райхів без Кріса ДеГармо вважаю рідкісним відстоєм. Тим не менш, нову платівку цих американців схильний вважати - не більше й не менше - найвдалішою їхньою роботою за останні десять років. Саме на цьому альбомі ми маємо змогу вперше за довгий час почути по-справжньому драйвовий бойовик -
"Man Down!". Хоча в основному переважають балади, причому доволі однотипні. І це, на мою думку, є головним мінусом "...Солдата", адже через велику кількість схожих пісень з'являється відчуття затягнутості альбому. Втім, незважаючи на брак різноманітнсті, платівка слухається доволі таки легко. Коротше кажучи, не все так погано у їхньому домі. Хоча б тому, що могло бути набагато гірше.
По-друге, нещодавно мені вдалося роздобути справжнісінький скарб у вигляді двох концертних DVD (
"Live In Tokyo" 1985 та
"MTV Unplugged" 1992) і одної збірки кліпів та "живих" відео в форматі avi (
"Building Empires" 1992). Я розумію, що це звучить банально, але враження від цих відео неможливо передати словами, їх треба просто дивитися!
Ось власне й все, що я хотів сказати з приводу цього чудового гурту. Наостанок додам лиш, що днями планую ощасливити емтівішним анплагдом Райхів камрада
templar_ua, котрий, будучи їхнім давнім шанувальником, давно шукав саме цей концерт. Думаю, він протащиться не менше за мене... :)